Загальна характеристика архітектурного ансамблю міста Вінниці

            Забудова історичного центру Вінниці характеризується низкою цікавих тенденцій і особливостей.

            Єрусалимка — квартал місцевої єврейської бідноти є взірцем т.зв. «єврейського містечкового бароко», притаманного для Східного Поділля, що почало формуватися від кінця XVIII століття століття. НаприкінціXIX — початку ХХ століття у Вінниці, як і повсюдно в тодішнійУкраїні пануючим є еклектизм, крім того характерною особливістю архітектурного обличчя історичного центру Вінниці стало використання у міській житловій і громадській архітектурі в 1910—30-х рр. загальноєвропейських моднихархітектурних стилів, в першу чергу, стилю модерн (кол. готель «Савой», будинки на вулицях Козицького, Пушкіна тощо), а також конструктивізму (кінотеатр на Соборній, 35, зараз ім. М. Коцюбинського, арх. Р. М. Риков, на жаль у1950-ті перебудований).

            За СРСР у місті дещо перебудовано у 1950—60-і рр. (в тому числі у т.зв. сталінському бароко), а також збудовано чимало громадських будівель (залізничний вокзал, музично-драматичний театр, палац піонерів (архітектор М. З. Гуревич), поштамп, спортивний комплекс) та житлових комплексів (Вишенька).

За незалежності (від кінця 1990-х рр.) у місті будуються культові споруди, торгівельні комплекси, нові житлові будинки тощо.

            Перелік пам'яток архітектури і містобудування Вінниці нараховує 121 об'єкт, з яких 11 — національного значення. Найвизначнішими історико-архітектурними пам'ятками Вінниці є:

·         Домініканський монастир, 1624 — дерев'яний, входив до складу оборонного комплексу Мури (комплекс укріплень XVII ст.). В 1760 році перебудований в цегляний костьол. Монастир закрито в 1831 році. Збереглися: костьол, печери і оборонна вежа. До 1991 року використовувався як зал органної музики. Нині — Свято-Преображенський собор на центральній вулиці міста.

·         Костел Святої Діви Марії Ангельської, 1760 — цегляний, прямокутний. Фасад в стилі бароко. Збереглися фрагменти настінного живопису XVIII ст.

·         Єзуїтський монастир, 1610-17 — входив до складу оборонного комплексу Мури. На його території: костьол, колегіум, келії. Нині — краєзнавчий музей і обласний архів.

·         Миколаївська церква, 1746 (дзвіниця, XIX ст.) — дерев'яна, трьохглава. Під час реставрації 1970 року відновлені форма та основні конструкції, аркада-галерея. Споруда — один з найкращих зразків народної дерев'яної архітектури. Поряд — відреставрована дзвіниця. Тепер — філіал краєзнавчого музею.

·         Садиба в П'ятничанах, XVIII ст. — до комплексу входять споруди XVIII ст.: палац, флігель, павільйон. Розміщені в парку серед численних порід хвойних та листяних дерев.