Офіційний поділ міста проходить по трьом адміністративним районам – Ленінський, Замостянський, Староміський. Але й сьогодні вінничани воліють називати Староміський район Старим містом, площу біля театру імені Садовського – Парижем, а житловий масив за парком Горького – Кореєю. Ці назви так міцно увійшли в ужиток містян, що вже й не згадаєш, як вони утворились. Журналіст 20хвилин разом із спільнотою«Історія Вінниці» вирішили пригадати, звідки з’явились назви неофіційних районів Вінниці.  

Кумбари

Назва цього вінницького масиву пов’язана із ім’ям одеського купця, грека за походженням Кумбарі.

- На крутому березі Південного Бугу у 90-х роках 19 сторіччя, у цьому місці знаходився дім купця Олександра Кліантовича Кумбарі. – каже Сергій Царенко, працівник краєзнавчого музею, член ICOMOS (міжнародна організація зі збереження історичних пам’ятників). – Важливим елементом Кумбар є старовинні сходи, спроектовані архітектором Артиновим у 1908 році. Тепер це територія школи №3 та дитячої поліклініки №1.

За інформацією спільноти «Історія Вінниці», у минулому 118 сходів, які у народі прозвали «Потьомкінськими», вели до паромної переправи. На ній можна було дістатися до острову Спорт. Нажаль, через збільшення рівню ріки цю місцину затопило, і зараз острів Спорт - під водою.

Париж

Площа Театральна (а нині Майдан Небесної сотні) у 70-х роках носила народну назву – Париж. Таке прізвисько вона отримала за розташування біля осередків культури та чудових старовинних будівель. Тому часто її порівнювали із Францією – місцем високої культури та віяння мод.

Корея і Пентагон

Походження назви Корея у Вінниці має кілька версій.

1) Ще в 19 сторіччі місцевість, на який збудовані будинки теперішнього масиву, належала графу Грохольскому. І цю землю він віддав в оренду якомусь корейцеві.

2) Імовірно цей район почали заселяти після закінчення Другої світової війни. За тодішніми мірками район знаходився далеко від центру, як справжня Корея від Києва.

3) Тут надавали ділянки для домів «корейцям» - воєнним льотчикам, які повернулись з війни у Кореї.

А от офіційний осередок проживання сімей воєнних у новозбудованих багатоповерхівках (військове містечко) вінничани прозвали Пентагоном. Масив був збудований в останній чверті минулого століття, і розташований між вулицями Карла Маркса та Чехова.

П’ятничани

- Колись це було село, яке виникло паралельно з Вінницею. Ще у 16 столітті мешканці П'ятничан судилися із вінницькою міською владою за межі, - розповідає Анатолій Лисий, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. - Тривалий час там жили графи Грохольські.

Вперше ця назва згадується у документах 15 сторіччя. Так, за ними Степан Демидович, багатий вінничанин, отримав у володіння від князя Констянтина Острозького маєток «П’ятничани».

Куба

Незвична назва віддзеркалює період післявоєнної забудови цієї місцевості на тлі тогочасних світових подій. Цей масив знаходиться між вулицею Максимовича та Хмельницьким шосе. Існує декілька версій походження вінницької Куби.

1) Закладення перших домів збігається з часом Карибської кризи, яка була пов’язана із повстанням на Кубі у 60-х роках.

2) На час забудови площі під масив за описом (ліс, заболочене верхів’я ріки, міське кладовище) нагадувало окремий острів у освоєнному просторі. Ніби Куба, що приковувало увагу тих, хто потребував життя.

Єрусалимка

За інформацією, наданою спільнотою «Історія Вінниці», назва масиву залишилась як згадка про характерний тип забудови і переважну кількість людей єврейської національності, що жили тут у минулому. З 17 сторіччя центром Вінниці був ринок, біля якого без ладу купчились єврейські крамниці, шинки та заїзди.

Заїздами називались халупки, де мешкали ремісники, візники, дрібні торгівці, різна містечкова голота.Поблизу ринка утворився житловий масив, який тягнувся від сучасної вулиці Архитектора Артинова вздовж вулиці Свердлова та Першотравневої до Кумбар. Характерна риса будівель в цьому районі – домівки з дерева обмащені глиною.

Слов'янка

Цей житловий масив знаходиться між теперішніми вулицями Лялі Ратушної та 40-річчя Перемоги, Хмельницьким шосе та вулицею Келицькою. З'явився на противагу Єрусалимці. Населяли його найбільше українці, росіяни, поляки. Ще одна версія - назва - згадка про відомий сорт яблуні Слов'янка, який був поширений у садах мешканців цього району.

Варшава

У кінці 19 сторіччя в районі сучасних вулиць Червоноармійска – 50-річчя Перемоги був збудований ансамбль великих стандартних казарм. Версія появи такої назви пов'язана з архітектурою будівель і оздобленням деяких цегляних фасадів. Стиль, за яким збудовані будинки, в певній мірі пасував західному. І з цього місцеві жителі почали називати їх «варшавськими».

Тяжилів і Вишенька

На місці сучасного мікрорайону Тяжилів колись була слобода. Перша згадка цього поселення була датована 1782 роком. Мешканців слободи згодом закріпачили, і фактично вони були кріпаками до 1861 року. Там є невеличка річка - Тяжилівка. У наукових колах досі йде дискусія з приводу, що з’явилося раніше: назва річки чи поселення?

А от з мікрорайоном Вишенька - відповідь відома.

Назва пішла від річки Вишенька, яка є правою притокою Південного Бугу і була природною межею міста. У 1859 р. було закладено славнозвісну садибу Вишня видатного ученого і хірурга Миколи Пирогова. До речі, розбудова мікрорайону Вишенька, яка проводилась у радянські часи, була подібна до створення московських «Черемушек». Перші будинки на Вишеньці з'явилися у 1962 році.