Про монастир

Монастир францисканців-капуцинів був зведений у 1745-1760 роках з ініціативи вінницького старости Людвіка Калиновського. У ті часи він розташувався за мурами міста, за валом, на узвишші біля дороги, що вела з Вінниці до Летичева, поруч з лісом, на місці старовинного цвинтаря. Монастир був третім римо-католицьким монастирем у місті після єзуїтського (сьогоднішній обласний архів) та домініканського (сьогоднішній православний собор), що розташовувалися у межах мурів. Сьогодні капуцинський монастир знаходиться на центральній вулиці міста.

Про підземелля монастиря

Підземелля монастиря ділиться на дві частини: крипти під храмом і монастирські підвали. Крипти під храмом призначалися для поховань монахів і визначних жителів міста. Натомість у монастирських підвалах зберігалися вирощені в монастирському саду плоди, виготовлений на пасіках мед та пиво, яке варилося для виготовлення пивного супу, який роздавався убогим і хворим, особливо під час епідемій.

Про підземний хід

У 1744 році капуцинам було запропоновано три місця на вибір для розташування майбутнього монастиря. Капуцини вибрали сьогоднішню локацію, адже тут проходив підземний хід від єзуїтського монастиря і магістрату. Монастир капуцинів був побудований над ним. В результаті південне крило монастиря отримало двоповерхові підвальні приміщення, нижнє з яких є частиною старовинного підземного ходу, імовірно з початків  XVII століття.