З історії міста

Вінниця вперше згадується в історичних джерелах в 1363р як фортеця, зведена Федором Коріятовичем. Існує декілька тлумачень назви міста: винокурня; від старослов’янської вьно – посаг (Коріатовичей), від назви річки, на якій і було засновано місто, Вінничка… 

На замок і місто постійно на протязі 16ст. нападали татари, спалювали, спустошували, грабували. 

У 1558 було споруджено нову фортецю на острові Кемпа, після цього на правому березі Південного Бугу почало розвиватися “нове місто”. 

В 1598р до Вінниці перенесено столицю Брацлавського воєводства з міста Брацлав. Така рокіровка відбулася через невдале розташування останнього, його близькість до Запорізької Січі виявляла небезпеку, та і був одним із перших пунктів постійних нападів татар. Вінниця стала столицею, що зумовило її економічний ріст. Будуються костели єзуїтів та домініканців, православний колегіум. Місто отримує привілеї. В 1640р місто було поновлене Магдебурзьке право, яким ще в 15 ст. користувалися вінничани. 

В 1633-67рр тут розміщається вінницький полк. З 1790р місто відходить під владу Росії. Спочатку Вінниця була губернським містом, але після призначення Кам’янця центром Подільської губернії, вона в 1797р стала повітовим містечком. На 1796 р замка вже не було, а в земляних укріпленнях де була фортеця на Кемпі містилася в’язниця. На той період були переплановані вулиці.

Після проведення залізничних колій Київ-Балта-Одеса в 1870, місто почало нове промислове та торгівельне життя: з’явилися фабрики та заводи, нові квартали нового міста. Назви вулиць не відрізнялися від назв вулиць інших міст Російської імперії.: монастирська, торгова, садова, дворянська, поліцейська. 

Цікавий опис містечка подає генерал Брусилов А.А.: «Винница – очень хорошенький, уютный городок, живописно расположенный на холмистых берегах красивой реки Южный Буг, - удивительное сочетание культуры и захолустья одновременно. Рядом с целыми старосветскими усадьбами в садах и огородах посреди города – театр, который смело можно перенести в любую столицу, шестиэтажная гостиница с лифтом, электричеством, трамваи, водопровод, прекрасные парные извозчики. И тут же боковые улочки и переулки, заросшие травой, и мирно разгуливающие поросята, куры и цыплята.» 

Театр, який так відзначив Брусилов нажаль був знищений під час другоїсвітової війни.

У Вінницькому готелі “Савой” деякий час перебував уряд Української Народної Республіки. Під час Другої Світової війни неподалік Вінниці розміщувалася ставка “Вервольф”. Населення зі 100 тис. скоротилося до 27тис. 

У Вінниці народився і жив 33 роки М. Коцюбинський. Свої останні 20 років життя провів в Вінниці великий вчений, хірург, засновник Російського Червоного Хреста, засновник польової хірургії М.І. Пирогов. 

Старий замок 

Фортеця (спочатку дерев’яна) була зведена в 1363р Коріятовичем на пагорбі нижче якого річка Вінничка впадає у Буг. Сьогодні де був замок розташовані в вулиці та будинки. 

Замок був невеликий, в плані прямокутник 50х70м. Вхід до замку був через підвісний міст, стіни побудовані з сосни та дубів. На території замку стояла церква, розміщався колодязь, а ще був підземний хід до ріки. На замок часто нападали, спалювали, руйнували. В період 1400-1569рр на замок нападали 30 раз. В 1541 р. місто було спустошене татарами. Через 4 роки секретар короля Сигізмунд зробив опис замку, стан якого був незадовільний. 

В 1558р на більш вигідному місці – на більш неприступних валах острова Кемпа було зведено старостами Богушем Корецьким та Валантієм Калиновським нову дерев’яну фортецю. Недовго витримала фортеця - під час чергового нападу фортецю було спалено. Замок був відновлений, але в вогні загинули грамоти, права, в тому числі і Магдебурзьке право, яке було відновлене аж в 1640р