Прийшов на берег Бугу чоловiк, поставив собi хату i зажив з жiнкою. Мав двох дочок. Одну ласкаво називав Вишенькою, а другу – Вiнничкою. Росли дiвчата, як ягоди, рум’янi та веселi. А коли виросли, то одружив їх з працьовитими риболовами. Поставила Вишенька з своїм чоловiком дерев’яну хату на правiм березi Бугу, а Вiнничка – на лiвому. Рубали лiс, випалювали пнi, землю орали i жито засiвали. В дуплах мед вибирали…
Одного разу зiрвався сильний вiтер, завив. Птицi перестали спiвати, сонце зайшло за чорну хмару. То не вiтер вив, не буря надходила, а страшнi вороженьки понад Бугом чорний копоть пiдняли. Оточили зненацька домiвки Вишеньки i Вiннички, хотiли всiх в полон забрати, на схiдних ринках молодичок продати. Виходу не було. Краще смерть, нiж довга i чорна неволя. Вiнничка першою запалила свою хату. Сестра Вишенька побачила вогонь за Бугом i також розвела вогонь в оточенiй хатi. Як двi свiчки, палало сухе дерево, трiскотiв вогонь. Вiд...